Шановні батьки, давайте ви сьогодні не будете думати про буденні справи, а просто пофантазуєте, спробуєте подумки вернутись у своє дитинство. Давайте навчимося краще розуміти ваших дітей.

1.Вправа «Назад у дитинство». Повторіть своє ім’я і згадайте, як вас  у дитинстві лагідно називали батьки.

Коментар психолога. Для людини дуже важливе її ім’я та не менш важливе ніжне звертання до неї, в якому відчувається лагідність та ніжність.

2.Вправа «Асоціації». Спогади про дитинство у кожного свої, але найчастіше вони приємні і теплі. Напишіть на аркуші паперу  слова, які у вас асоціюються зі словом «дитинство»

Коментар психолога. Переважно це добрі позитивні слова. Чи таке дитинство у ваших дітей? Подумайте, які у них зараз можуть бути асоціації?

3.Вправа «Я розумію». Ми переконані, що добре розуміємо наших дітей. Закінчіть речення «Я розумію, що дитина – це …» (що для вас дитина?). Зробіть це декілька разів.

Коментар психолога. Це  є свідченням вашої зацікавленості в їх самопочутті, виявом турботи про забезпечення умов психологічного комфорту для їх повноцінного здоров’я і розвитку.

4.Вправа «На шляху до мети». Ця вправа допоможе вам усвідомити мету, завдання та методи виховання.

Намалюйте на аркуші паперу одноповерховий будинок і стежку до дверей. Малюнок повинен займати майже весь аркуш.

На даху напишіть мету, яку ставлять перед собою в процесі виховання дитини. На стіні завдання, вирішивши які, можна досягти мети. На стежці – методи, способи вирішення завдань. Праворуч і ліворуч від стежки - бар’єри, перепони, що заважають досягти вказаної мети.

      Уважно подивіться на свій малюнок. Це допоможе вам усвідомити мету, завдання та методи виховання.

5.Вправа «Дім в якому я живу». Дорослі виховують дітей своїми щоденними справами і вчинками, все що чують і бачать діти, - і добре, і зле - знаходить відгук у їхніх серцях.

Напишіть назви будинків: дім-готель; дім-каторга; дім-служба; дім-фортеця.

Подумайте та дайте відповіді на питання.

• Як ви розумієте назву і призначення кожного будинку?
• В якому з будинків жити найкомфортніше?
• Подумайте і щиро дайте собі відповідь, в якому домі зараз проживає ваша сім’я?

6.Вправа «Щасливий малюк». Давайте подумаємо про світ дитинства,  поглиблене пізнання своєї дитини, її вчинків, емоцій, думок.

Намалюйте на аркуші паперу образ щасливого малюка і подумайте,  чому саме він щасливий. Дайте відповідь на питання: Чи щаслива ваша дитина? Як саме ви забезпечуєте щастя вашого малюка?

• Вправа «Назад у дитинство»

Закінчіть речення: «У дитинстві мене карали за …» або «У дитинстві мені забороняли…».

Психолог. Всім відомо: готових рецептів розв’язання складних ситуацій не існує. Як дорослому діяти в  кожній окремій ситуації, вирішувати лише вам. Проте такі ситуації можна програти, як у театрі, обговорити й спробувати зрозуміти, що відчуває дитина в тому чи іншому випадку.

У малюка уявлення про світ ще не сформовані, а його життєвий досвід зовсім невеликий. Наше завдання - завдання дорослих, які оточують дитину,  допомогти їй орієнтуватися в ще незрозумілому для неї світі, пояснити, що небезпечно й недозволено, а що  припустимо й навіть необхідно. Хто, якщо не дорослий, захистить дитину, застереже від небезпек і в той самий час навчить розбиратися в нескінченних «можна» й «не можна»! А щоб навчити дітей, дорослим самим слід у цьому добре орієнтуватися.

Тестова вправа «Карати чи ні».

Інструкція. Уважно прочитайте й оцініть запропоновані ситуації. Як ви вважаєте, чи можна карати дитину в таких ситуаціях? Позначте обраний вами варіант відповіді.

Визначте для себе, коли можна карати дитину, а коли — ні.

Психолог. То що ж таке дисципліна? Дисципліна — це система певних заборон, необхідна дитині для відчуття захищеності. За «не можна» дорослих приховується турбота про малечу. І діти це відчувають, їхнє життя стає зрозумілим і передбаченим. Дитина ще дуже мала й багато чого не знає, навколо неї існує величезний непізнаний світ, який таїть у собі не лише багато цікавого, але й небезпечного. Тільки дорослий з допомогою дисциплінарних заходів може убезпечити її, допомогти розібратися в цьому багатогранному світі, його законах та особливостях. І дитина розуміє, що це — турбота про неї, що сильний і мудрий дорослий знає більше, більше вміє й допоможе їй, малій, дізнатися про те й навчитися того, що знає й уміє сам.

Перше, що ми маємо зробити, аби привчити малюка до дисципліни, — дати йому відчути, що його люблять. Ось головна й найважливіша складова доброї дисципліни.

Ми починаємо привчати малюка з раннього дитинства, ознайомлюємо його з першими «не можна». Не можна торкатися до гарячого! Не можна робити боляче іншим! Не слід стрибати з висоти — можеш боляче впасти! Дитина поступово розуміє: «Мама застерегла її від падіння, мама попереджає, а якщо її не слухати, буде боляче, неприємно, прикро!»

А що відбувається, якщо взагалі не можна нічого? Тоді малюк рано чи пізно дізнається, що та або інша заборона була неправильною. Він починає вважати, що його мама не дуже й  розуміє, що йому потрібно, чи не надто справедлива до нього. У дитини з’являється непереборне й обґрунтоване бажання порушити такі заборони. Вона розглядає кожне прохання чи вимогу як нав’язану їй повинність і активно вчиться опиратися їй, а іноді навіть робить усе навпаки.

Що ж трапляється, якщо дозволено все? Тоді малюк вважає, що мама його не застерігає, все дозволяє, а навколо стільки небезпечного, неприємного! Він ще дуже малий і почувається в небезпеці, бо поруч немає когось великого й надійного, а мама, мабуть, і сама ще багато чого не знає й де в чому не впевнена. У дитини виникає підвищена тривожність, невпевненість у собі, вона не може навчитися приймати рішення, в усьому сумнівається.

Як побудувати свої стосунки з дітьми, щоб знайти золоту середину? Що можна, а що не можна забороняти дошкільникові? Відомий психолог, професор Юлія Гіппенрейтер у книзі «Спілкуватися з дитиною. Як?» радить скласти собі систему заборон, розділивши всі «можна» й «ні» на колірні зони.

• Зелена зона — це все, що можна дитині робити завжди й скрізь за власним розсудом.
• Жовта зона  — дії, в яких дитині надається відносна свобода. Можна діяти за власним вибором, але дотримуючись деяких правил. Ця зона дуже важлива, бо саме тут малюк привчається до внутрішньої дисципліни. Зовнішні обмеження з часом переходять у власні самообмеження.
• Червона зона — дії, які неприпустимі для дитини за жодних обставин.

Важливим є те, що цей список «дорослішає» разом із дитиною. Те, що ми вимагаємо від старшого дошкільника, не можемо вимагати від молодшого, він просто не в змозі це виконати. А вимоги, які ставимо перед школярем, просто нерозумно ставити перед дошкільником. І найголовніше — це керуватися інтересами дитини та любов’ю до неї.

   Шановні батьки! Відомо, яким важким є для багатьох дітей перехід до шкільного навчання.   Вступ до  школи – новий ступінь у житті кожної дитини. Початок шкільного навчання кардинальним чином міняє весь її спосіб життя. Властива дошкільникам  безтурботність, занурення  у гру зміняються життям, наповненим безліччю вимог, обов'язків і обмежень. Як же допомогти дитині успішно зустрітися з цими змінами у житті?  Яка роль сім'ї у  цей період життя дитини?

Як ми готуємо малюка до школи? Більшість обмежується тим, що намагається навчити дитину читати, писати і рахувати. П'ятирічне маля ще не може серйозно займатися, тож абсолютно неприпустимо, щоб подібні «уроки» супроводжувалися скандалами, криками і слізьми. «Ти не підеш гуляти, доки...». Далі йде перелік того, що він має прочитати, написати. «Підготовлений» таким чином малюк спочатку дійсно добре встигає, але поступово «домашній запас» закінчується, вчитися стає все важче. Дитина не може бути уважною протягом усього уроку, погано «схоплює» те, що бачить і чує, не радіє із власних успіхів, у школу ходить без задоволення.

Може краще зовсім не готувати дитину до школи? Прийде час, там усього і навчиться? Педагоги і психологи вважають, що обов'язково треба. Лише без примусу і покарань.

Напишіть ім'я своєї дитини вертикально: згори вниз, а навпроти кожної літери записати якість, особливу рису дитини, що починається з цієї літери. Наприклад, Артем.
А — активний,  артистичний...
Р — розумний, рухливий...
Т — творчий...
Е — емоційний, енергійний...
М — милий, малий...

Шановні батьки! Сьогодні не менше серйозно треба говорити не тільки про готовність до школи дитини, але й про підготовленість батьків до цієї події у житті дитини. Період адаптації до школи, пов'язаний з пристосуванням до її основних вимог, існує у всіх першокласників. Тільки у одних він триває місяць, у інших – три місяці,  а у інших - розтягується на весь навчальний рік. Багато чого залежить від індивідуальних особливостей дитини. Процес адаптації відстежуватиметься психологами і педагогами у школі. Але ніхто краще Вас, батьків, не помітить зміни у настрої дитини. Саме від вас багато в чому залежить, наскільки успішно дитина адаптується в перші шкільні дні, чи буде школа для нього тим місцем, де цікаво і весело. Це дійсно серйозне випробування для батьків – випробування життєвої стійкості, доброти, чутливості. Дуже гарно, якщо в перший рік навчання дитина буде відчувати підтримку.

 Ми живемо в суспільстві, тому так чи інакше прислухаємося до слів інших. Установка має вплив на наші уявлення про себе та оточуючих, про погане та хороше. І все життя людини минає під впливом установки. Деякі установки ми робимо собі самі, інші нам роблять батьки, вчителі, друзі. Установки мають на нас сильний вплив.

У дитинстві людина схожа на відкриту чисту книгу – що в неї напишуть, те вона й збереже на своїх сторінках життя.

Батьківська установка – це складна взаємодія порад, рекомендацій, життєвих принципів батьків. Тобто всі ті попередження чи схвальні відгуки, які ми чуємо від дорослих упродовж життя, є часткою нашого життєвого сценарію, всі ці фрази зроблять із нас переможців чи невдах. Переможець – це людина, яка може впоратися з життєвими  негараздами й витримує все. Що трапляється їй на шляху до мети. Невдаху ж зламають перші серйозні випробування. Звичайно, приємніше бути переможцем, ніж невдахою. Це залежить від самої дитини: наскільки вона впевнена у собі, чи сильна в неї воля. Але в основі всіх її дій буде батьківська установка. Слідкуйте за своїми установками щодо дитини, її навчання  й можливостей.

• Аналіз проблемних ситуацій  

Психолог. Прослухайте фрази, які  досить часто  використовуються дорослими. Спробуйте передбачити як вплинуть ці фрази на майбутнього першокласника, які почуття і переживання вони можуть викликати у нього.

Фраза 1.

• Ось  підеш до школи,  там тобі…
• Ти, напевно,  будеш двієчником?

(Можуть викликати відчуття тривоги, невпевненість у своїх силах, втрату бажання йти до школи).

Фраза  2.

• Знаєш, як ми будемо тебе любити, якщо ти станеш відмінником!

(Батьківські домагання засновані на не реальних можливостях сина або дочки, а на  абстрактних уявленнях про ідеальну дитину. Крах батьківських надій може стати джерелом дитячих страждань, привести до втрати впевненості у батьківській любові, а значить, впевненості у собі).

Фраза 3.

• Навчайся так, щоб мені за тебе червоніти не доводилося! 

(Батькам здається, що їх власна самоповага залежить від оцінок, які одержує дитина. Іншими словами: «Тільки від тебе залежить, доведеться мені відчувати сором чи ні, ти несеш відповідальність за мій внутрішній стан і переживання». На дитину звалюють тягар подвійного навантаження: «Учись добре, щоб мені не було погано». Часто такий непосильний для дитини психологічний вантаж стає причиною неврозу).

Фраза  4. 

• Ти обіцяєш мені не битися в школі і не бігати, а поводитися тихо і спокійно? 

(Не пред'являєте дитині нездійсненні вимоги, не штовхайте її на шлях явного обману).

Фраза  5.

• Спробуй мені тільки зробити помилку  у зошиті! 

(У дитини, якій постійно загрожують покаранням, можуть виникнути ворожі почуття до батьків, може з’явитися комплекс неповноцінності).

Коментар психолога. Отже, проаналізувавши ситуації спілкування, ми розуміємо які  негативні наслідки можуть виникнути від  необдуманих висловлювань дорослих.

  Дитина 6-7-ми річного віку повинна спати не менше 10 годин на добу для підтримки нормальної життєдіяльності організму, тобто елементарні підрахунки говорять нам про те, що лягати в ліжко дитина повинна не пізніше 9 годин вечора. Перед сном краще виключити довгий  перегляд телепередач і комп'ютерні ігри – нервова система повинна прийти у стан спокою і підготуватися до спокійного сну. Годину перед сном присвятіть спілкуванню з дитиною –  згадайте та обсудіть минулий день, обміркуйте плани на майбутнє, пограйте у спокійні ігри.

Бажано, за можливістю, зберегти денний сон. Навіть, якщо спати після школи дитина відмовляється, спокійний відпочинок з закритими очима хоча б 30 хвилин безперечно буде корисним для здоров'я дитини.

У середньому першокласник повинен бути на свіжому повітрі хоча б 3,5 години у день.

Після школи дитина не повинна одразу сідати за виконання завдань, їй необхідно обов'язково відпочити 2-3 години.

Не можна виконувати завдання без перерви. Працездатність шестирічної дитини приблизно 15 - 20  хвилин, потім потрібен відпочинок або перемикання на інший вид діяльності. Багато з дітей із тих або інших причин не справляється з темпами, що вимагаються з боку дорослих. Є й такі діти, які вирізняються повільністю, причина якої може бути різною (особистісні особливості, хвороба).

Які ж основні ознаки перевтоми?

• плаксивість;
• неуважність;
• роздратування;
• уповільнення темпу мовлення;
• погіршення почерку;
• збільшення кількості помилок та інші.

Якщо це відбувається вдома, під час виконання домашніх завдань, зробіть невелику перерву, перемкніться на щось інше - приємне і корисне для дитини.

Усі побутові справи (догляд за шкільним приладдям, взуттям,  одягом...) спробуйте «програти» наперед, інакше на бідну дитину разом поваляться і навчання, і дисципліна, і нові взаємостосунки, і побутові проблеми.

Щоб ранок не починався з конфліктів, а  навчання - із зауважень, привчайте дитину на передодні ввечері готувати портфель, форму  до наступного навчального дня. Разом з дитиною візьміть розклад і зберіть підручники, зошити, шкільне приладдя, а також інші предмети, які попросив принести вчитель. Не дозволяйте дитині сподіватися на дзвінки однокласникам або вчителю, зразу привчайте його запам'ятовувати вимоги та прохання педагогів і записувати завдання вірно, коли навчиться писати.

Для того щоб дитині спокійніше було  перший час вчитися, будьте  поруч: проводьте  до  школи, зустрічайте, разом гуляйте.

•                      Вправа «Зрозумій почуття дитини» 

Мета: розвивати навички спілкування, емпатії; формувати почуття єдності з дитиною.

       Інструкція: щоб зрозуміти почуття дитини, вам необхідно  поставити себе на її місце. Перед вами таблиця, в якій вам потрібно заповнити графу «почуття дитини». У лівій колонці ви знайдете опис ситуації і слова дитини, праворуч напишіть, які, на вашу думку, почуття вона відчуває у цьому випадку.

Обговорення ситуацій спілкування та  почуттів дитини у кожній з них.

Відомий психолог Леонід Венгер казав: «Бути готовим до школи вже сьогодні – не значить уміти читати, писати, рахувати. Бути готовим до школи – значить бути готовим усьому цьому навчитися».

Пам’ятайте, що сказав Оскар Уайльд: «Найкращий спосіб зробити дітей хорошими -  це зробити їх щасливими»

1. Повірте в неповторність своєї дитини, у те, що вона — єдина, унікальна, несхожа на жодну іншу і не є вашою точною копією. Тому не варто вимагати від неї реалізації заданої вами життєвої програми і до­сягнення поставленої вами мети. Дайте їй право прожити власне життя.

2. Дозвольте дитині бути собою, зі своїми вадами, вразливими місцями та чеснотами. Приймайте її такою, якою вона є. Наголошуйте на її сильних властивостях.

3. Не соромтеся проявляти свою любов до дитини, дайте їй зрозуміти, що любитимете її за будь-яких обставин.

4. Не забувайте про тактильний контакт. Не бійтеся «залюбити» своє маля: саджайте його собі на коліна, дивіться йому в очі, обіймайте та цілуйте, коли воно того бажає.

5. Обираючи знаряддя виховного впливу, удавайтеся здебільшого до ласки і заохочення, а не до покарання й осуду.

6. Намагайтеся, щоб ваша любов не перетворилася на вседозво­леність і бездоглядність. Установіть чіткі межі дозволеного (бажано, щоб заборон було небагато, лише найголовніші) і дозвольте дитині вільно діяти в цих межах. Неухильно дотримуйтеся встановлених вами заборон і дозволів.

7. Ніколи не давайте дитині особистих негативних оцінок: «Ти поганий»; «Ти брехливий»; «Ти злий». Оцінювати треба лише вчинок. Треба казати: «Твій вчинок поганий, але ж ти хороший і розумний хлопчик (дівчинка), надалі ти не повинен так робити».

8. Намагайтеся впливати на дитину проханням — де найефектив­ніший спосіб давати їй інструкції. Якщо прохання не виконується, треба переконатися, що воно відповідає вікові та можливостям дитини. Лише тоді можна вдаватися до прямих інструкцій, наказів, що буде досить ефективним для дитини, яка звикла реагувати на прохання батьків. І лише в разі відвертого непослуху батьки можуть думати про покарання. Покарання має відповідати вчинку, а дитина повинна розуміти, за що її покарали. Батьки самі вирішують, як покарати, але варто пам'ятати про те, що фізичне покарання — це найтяжчий за своїми наслідками засіб покарання. Дитина повинна боятися не покарання, а того, що вона може прикро вразити вас. Покараний — пробачений. Сторінку перегорнуто. І про старі гріхи жодного слова! Дитина не повинна сприймати покарання як перевагу вашої сили над її слабкістю, як приниження.

9. Не забувайте, що шлях до дитячого серця лежить через гру. Саме у процесі гри ви зможете передати необхідні знання, навички, поняття про життєві правила і цінності, зможете краще зрозуміти одне одного.

10. Частіше розмовляйте з дитиною, пояснюйте їй незрозумілі явища, ситуації, сутність заборон й обмежень. Допоможіть їй на­вчитися висловлювати свої бажання, почуття і переживання, тлумачити свою поведінку та інших людей.

11. Нехай не буде жодного дня без прочитаної разом книжки — день варто завершувати читанням доброї, розумної книжки.

12. Розмовляйте з дитиною, розвивайте її мовлення. Щодня цікавтеся її справами, проблемами, переживаннями, досягненнями.

13. Дозволяйте дитині малювати, розфарбовувати, вирізати, наклеювати, ліпити, працювати з конструктором. Заохочуйте її до цього, створюйте умови.

14. Відвідуйте разом театри, музеї (спочатку достатньо одного залу, щоб запобігати втомі, а згодом поступово, за кілька разів слід оглянути всю експозицію), організовуйте сімейні екскурсії, знайомлячи дитину з населеним пунктом, де ви мешкаєте.

15. Привчайте дітей до самообслуговування, формуйте трудові навички та любов до праці (підтримуйте ініціативу й бажання допо­магати вам).

16.Не робіть із дитини лише споживача, хай вона буде рівно­правним членом сім'ї зі своїми правами й обов'язками.

17. Пам'ятайте! Діти не повинні реалізовувати те, що не скла­лося у вас.

    Поняття - емоційний комфорт означає, що дитина пере­буває у стані душевної рівноваги, спокою, захищеності, вона задоволена своїм буттям, оптимістична. Це позитивно впливає на всі сфери життєдіяльності. Вона працездатна, кмітлива, посилюється її активність, підтримуються на високому рівні домагання, впевненість у своїх можливостях, оцінка своїх чеснот.

Емоційний дискомфорт батьків може серйозно впливати на дітей, часто викликаючи у них тривогу, страх, а іноді навіть агресію. Діти дуже чутливі до емоційного стану батьків, особливо у ранньому віці. Вони можуть відчувати емоції батьків як свої власні, і це може впливати на їхню поведінку, самопочуття та розвиток.

Як діти відчувають емоції батьків?

• Емпатія:

Діти мають високий рівень емпатії, особливо у ранньому віці, і можуть легко “вловлювати” емоції батьків, навіть якщо ті намагаються їх приховати.

• Спостереження:

Діти уважно спостерігають за мімікою, жестами, тоном голосу батьків, щоб зрозуміти їхній емоційний стан.

• Наслідування:

Діти часто наслідують поведінку батьків, тому, якщо батьки перебувають у стані стресу, діти можуть почати поводитися так само.

• Відчуття безпеки:

Коли батьки відчувають тривогу, діти можуть втрачати відчуття безпеки та стабільності, що може призводити до різноманітних проблем.

Як допомогти дитині?

• Створення безпечного середовища:

Важливо створити для дитини відчуття безпеки та підтримки. Говоріть з дитиною про її почуття, обіймайте її, грайте разом.

• Відкритий діалог:

Заохочуйте дитину висловлювати свої почуття. Не бійтеся говорити про свої емоції, але робіть це в спокійній та зрозумілій для дитини формі.

• Навчання впоратися з емоціями:

Навчіть дитину розпізнавати та висловлювати емоції. Обговорюйте різні способи, як можна впоратися з негативними емоціями, наприклад, дихальні вправи, фізична активність або творчі заняття.

• Покажіть приклад:

Важливо, щоб батьки самі вміли керувати своїми емоціями. Не соромтеся звертатися за допомогою до психолога, якщо вам складно впоратися зі стресом.

• Спільний час:

Проводьте більше часу з дитиною, грайте, читайте, гуляйте. Це допоможе зміцнити зв’язок між вами та створити позитивну атмосферу.

Важливо:

• Кожна дитина унікальна, і те, що працює для однієї, може не працювати для іншої.
• Терпіння та розуміння є ключовими факторами у вихованні емоційно здорової дитини.
• Не бійтеся звертатися за допомогою до фахівців, якщо вам потрібна підтримка.
  <!--[if !supportLineBreakNewLine]-->
  

Як підтримати емоційний комфорт дитини?

Зберігайте спокій у присутності дитини – навіть якщо вам складно, важливо показувати, що ви контролюєте ситуацію.

Говоріть про почуття – називайте власні емоції та емоції дитини (“Ти засмутився, бо…”, “Я зараз трішки хвилююся, але все буде добре”).

Обіймайте та торкайтеся – тілесний контакт знижує рівень тривоги.

Дотримуйтеся звичного режиму – стабільність у розкладі дає відчуття безпеки.

Проводьте час разом – навіть 10–15 хвилин спільної гри або розмови щодня мають великий вплив.

Обмежуйте потік негативної інформації – особливо з новин та соцмереж, коли дитина поруч.

Пам’ятайте

Дитина дивиться на світ очима батьків: якщо батьки впевнені, спокійні та підтримуючі, дитина теж почувається у безпеці.

Ваша любов, увага і турбота — найкращий “антистрес” для малюка.

Головне завдання дорослого — бути для дитини “тихою гаванню”, куди вона завжди може повернутися, незалежно від того, що відбувається у світі.

А - аналізуйте, що дитина дивиться по телевізору чи в Інтернеті.

Б - будьте толерантними під час розмови з дитиною.

В - вас запитують — уважно слухайте, давайте відповіді.

Г - говоріть із дитиною у зрозумілій, прийнятній для неї формі.

Д - дивіться телевізор, читайте журнали разом із вашою дитиною.

Е - економте свій час і сили на вмовляння дитини прочитати якусь книжку чи подивитися певну передачу; напевно, їй це ще зарано — на все свій час.

Є - єдність поглядів, оцінок батьків у тому, що дивиться, читає, у що грається дитина на комп'ютері.

Ж - життя дитини не має обмежуватися телевізором, комп'ютером чи плеєром.

З - з розумінням ставтеся до телепрограм, які обирає дитина, зважайте на її вік, інтереси тощо.

І - ігри на комп'ютері заміняйте рухливими іграми надворі.

К - купуйте дитині тільки необхідне, не потурайте її забаганкам.

Л - любіть ваших дітей та приділяйте їм більше уваги.

М - мистецтво — це не лише телебачення, преса та Інтернет.

Н - не кажіть дитині: «Тобі ще рано це дивитися», — просто перемкніть канал на ту програму, яку можна дивитися разом із нею.

О - обговорюйте з дитиною побачене по телевізору.

П - поважайте думки дитини.

Р - радійте та сумуйте разом із дитиною в повсякденному житті, коли дивитеся чи обговорюєте телепередачу або книжку.

С - стежте за своєю поведінкою, бо діти наслідують вас.

Т - творчий потенціал дитини розвивайте.

У - успіх у вихованні залежить від здорової атмосфери в родині.

Ф - фарби та палітра кольорів у вашому житті нехай завжди сяє лише веселими барвами.

X - хай завжди дитина відчуває ваш інтерес до себе.

Ц - цікавтеся друзями дитини: запрошуйте їх до себе в гості, дізнавайтеся і про їхні захоплення, погляди на життя, про те, що вони читають, тощо.

Ч - частіше допомагайте дитині виконувати доручену справу, але не виконуйте її за дитину.

Ш - шум — це ворог здоров'я дитини.

Щ - щастя і радість дітей — у ваших руках.

Ю - юнацький вік — це найкращий період у житті дитини.

Я - якщо хочете, щоб ваша дитина була ввічливою, порядною, люб'язною, правдивою, ставилася до всіх із любов'ю, дотримуйтеся самі цих порад.

Пропонуємо поради, які допоможуть батькам дошкільнят забезпечити гармонійний розвиток дитини віком 3–6 років та якісно підготувати її до школи

1. Переконайтеся, що фізіологічні потреби дитини (достатня кількість сну, якість харчування, режим) задоволені відповідно до вікових норм.

Усі знають, що діти мають висипатися, споживати достатню кількість поживних речовин та гуляти на свіжому повітрі. Але чи вдається вам дотримуватися цього правила? У наш час батьки досить часто пов'язують негативні прояви дитячої поведінки, немотивовані істерики, надмірну збудженість, проблеми з увагою та пам’яттю дітей із віковими кризами чи гіперактивністю. Утім, найперше, про що мають замислитися батьки, коли помічають негативні зміни у поведінці дитини, – це достатність її сну, поживної їжі, рухової активності на вулиці та дотримання режиму дня.

Чи цікавилися ви, скільки годин здорового сну на добу повинна мати дитина того чи іншого віку? Чи знаєте, що в раціоні дошкільняти обов’язково мають бути правильні жири, вуглеводи, клітковина? І чи є вони в харчуванні ваших сина чи доньки? Чи усвідомлюєте ви, наскільки незворотні процеси в організмі, який внаслідок росту стрімко змінюється, викликає недостатня кількість кисню, спричинена малорухливістю? Пригадайте себе, коли ви невиспані. Чи чітко працює ваш мозок? А якщо сну недостатньо впродовж тривалого часу? Найімовірніше, ваша продуктивність погіршується, та й агресивності більше. А тривале недосипання взагалі може стати причиною депресії. Урахуйте, що дитячий організм чутливіший. І навіть пів години щоденного недосипання матимуть негативний ефект. Тому варто ретельно переглянути режим дня дитини, щоб упевнитися, що всі фізіологічні потреби дитячого організму задовольняються сповна.

2. Обмежте доступ дошкільняти до негативної інформації; повідомлень, не відповідних віку дитини; фонових новин. 

Інформаційна гігієна потрібна всім, а для дітей вона важлива як повітря. Ілюзія багатьох батьків полягає у їхній вірі, що дитина нічого не розуміє з того, про що йдеться на екрані. По-перше, дошкільнята розуміють, але розуміють по-своєму. Вони ще не здатні аналізувати переважну кількість дорослої інформації, яка лине з екранів, натомість сприймають усе, що чують, буквально, але не здатні від цієї інформації відмежуватися. У результаті в них зростають тривожність та перезбудженість. Це стосується і того, коли дитина чує, як дорослі обговорюють негативні новини. По-друге, навіть якщо інформація не є негативною, але її забагато, вона надто яскрава, гучна, миготлива (це стосується великої кількості сучасних реклам, мультфільмів, відео з мережі), це також виснажує нервову систему, а якщо перегляд триває довго, то ще й небезпечно через малорухливість. Тому дбайте про кількість та якість екранного часу й інформацію, що її дитина чує як тло. Краще як тло для гри увімкніть класичну музику чи звуки природи.

3. Приділяйте достатньо уваги фізичному розвитку дошкільняти: великій моториці та балансу.

Уміння володіти власним тілом зміцнює центральну нервову систему та розвиває низку процесів в організмі, потрібних для навчання та здорової психіки. Тобто спорт та фізкультура необхідні не лише для гарного фізичного стану. Через правильні рухові вправи ми даємо центральній нервовій системі можливість розвиватися та зміцнюватися. Міцні м’язи спини забезпечать посидючість у школі, виконання вправ на перетин серединної лінії тіла допоможе при письмі та читанні, міжпівкульна взаємодія додасть гнучкості інтелекту й посилить увагу. В ідеалі до настання шкільного віку дитині треба вміти стрибати на скакалці, їздити на двоколісному велосипеді, грати в класики, вправлятися з м’ячем. Замість нової машинки чи ляльки подаруйте малечі новий гаджет, який змусить її рухатися: нейроскакалку, звичайну скакалку, кінезіологічний м’яч чи ракетки для бадмінтону. А в списку гуртків та додаткових занять спортивна секція має бути в пріоритеті.

4. Змінюйтеся самі.

Хочете розвивати в дитини креативність – доведеться творити самим. Мрієте, щоб дитина гарно висловлювалася, – говоріть із нею так само. Натхнення не з’являється саме по собі. Дошкільнята мають бачити натхненних дорослих, які теж вчаться нового. До слова, разом із дитиною маєте чудову нагоду опанувати нове вміння: навчитися грати в шахи, стрибати на скакалці, а можливо, й здійснити давню мрію – зайнятися малюванням чи грою на музичному інструменті.

5. Вірте у те, що дитина може більше.

Діти так швидко вчаться нових навичок, що батьки не завжди встигають за цими змінами й несвідомо стримують дитячий розвиток. Дозвольте дитині виявляти свою індивідуальність. Не робіть за неї те, що вона може виконати самотужки. Постійно коригуйте зону відповідальності дитини та розширюйте її.

У дошкільний період дитина мала б навчитися обслуговувати власні базові потреби: одягатися, чистити зуби, вмиватися, складати рюкзачок, вибирати потрібні одяг та взуття, розчісуватися. Привчайте дитину до домашніх обов’язків, наприклад, застеляти власне ліжко, прибирати посуд зі столу після їжі чи сервірувати стіл перед обідом, складати свій одяг у шафу, прибирати іграшки. Усі ці вміння теж повинні поступово ускладнюватися, бо є різниця між тим, щоб одягнути те, що поклала мама, і відчинити потрібну шухляду в шафі й самотужки вибрати одяг відповідно до ситуації. Зібрати всі іграшки в корзину – корисне вміння. А розсортувати кубики Lego чи поскладати настільні ігри – це вже вміння іншого порядку. Олівці можна зібрати в коробку, а можна перед складанням їх самостійно підстругати.

Важливо не виправляти дитину. Можна розповісти їй, що і як нею було зроблено, але наголос у цій розмові завжди має бути позитивним. Пам’ятайте, що дитина вчиться, а навчання потребує підтримки, а не критики. Самостійність та навички самообслуговування мають слугувати розвитку впевненості дитини в собі. Отож, заохочуйте ініціативу, вірте у те, що дитина здатна до більшого.

6. Заохочуйте у дошкільняти вільну гру.

В період до 3-х років у малят гра є маніпулятивною. За допомогою неї діти вчаться взаємодіяти з предметами. А дошкільнята уже надають предметам смисли, творять із їхньою допомогою певну історію, сюжет, тобто вчаться мислити образно і бачити світ навколо крізь сукупність нових смислів та значень. І в цьому сенсі вільна гра є надзвичайно важливою. Саме за допомогою неї дитина вчиться базової навички для навчання, та й для життєдіяльності серед людей, – уміти переносити смисли з предмета на знак, абстрагувати значення та створювати нові смисли. Намагаючись зробити якомога більше для розвитку дошкільняти, не забувайте про важливість вільної гри, обов’язково виділяйте на неї час. І пограйтеся з дитиною, якщо вона вас про це просить.

7. Грайте з дошкільником в настільні ігри.

 3–6 років – це період, коли ми маємо, з одного боку, поступово залучити дитину до навчання, показати важливість правил та алгоритмів у навчальній діяльності. А з іншого – це час, коли у дітей природно зростають мотивація до пізнання та допитливість. Насправді дошкільнята люблять вчитися. Пам’ятаймо, що гра є провідною діяльністю у цей період розвитку. Тому і навчання теж має бути грою з певними правилами, виконуючи які, дитина поступово опановує нові знання. Дуже добре із цією метою використовувати настільні ігри. Правильно дібрані настільні ігри розвиватимуть увагу, пам'ять, зорово-моторну координацію, стратегічне мислення, уміння планувати, уважність, уміння дотримуватися правил, логіку. Є ігри, які потренують словниковий запас, розвиток мовлення, математичні навички, вміння працювати в команді, домовлятися тощо. Почніть із різноманітних лото, найпростіших стратегій на кшталт«хрестики-нулики». Не обов’язково купляти дорогі варіанти таких ігор, часто гарну гру можна створити власноруч. А для дитини гра, створена вашими та її руками, матиме значно більшу цінність.

8. Обирайте навчальні програми для дошкільників відповідно до віку.

Вибираючи навчальну програму для підготовки до школи, віддайте перевагу тій, яка не перевантажуватиме дитину надмірним довготривалим сидінням за столом. Завдання для дошкільників мають бути барвистими, цікавими й розробленими вчителями, вихователями та методистами відповідно до вікових норм.

9. Створіть для дошкільняти творче середовище.

Творча мистецька діяльність сприяє розвитку дрібної моторики, зміцненню зв’язку «око – рука» і завдяки цьому ненав’язливо готує дитину до навчання в школі. Щоб легко навчитися писати, вправно мислити, витримувати довготривалі уроки в школі, дитина має багато малювати, ліпити, вирізати, клеїти, створювати аплікації тощо. Окрім того, творчість розвиває образне мислення, уяву та тренує вольову сферу, бо іноді, щоб довести задумане до кінця, треба трохи довше працювати.

Подбайте про те, щоб у доступі дошкільняти були різні матеріали для творчості. Доцільно організувати спеціальну полицю чи корзинку, де будуть пластилін, картон, кольоровий папір, клей, наліпки, шаблони для вирізання, ножиці, клей. Допомагайте дитині створювати тематичні картини та аплікації, листівки та подарунки рідним на свята. Ліпіть звірят, улюблених героїв, предмети для сюжетно-рольової гри. Від цього буде подвійна користь. Обов’язково виділіть у кімнаті місце для малювання. Дайте можливість малювати фарбами та олівцями. А от фломастери у дошкільний період варто прибрати. Продемонструйте дитині різні техніки малювання, оточіть її розмальовками та книгами з красивими ілюстраціями. Дошкільнята мають жити в атмосфері творчості, а квартира має стати виставковою залою із презентаціями найкращих доробків юного митця чи мисткині.

10. Навчайте дошкільнят спілкуватися.

Ідеться не стільки про мовленнєві навички, скільки про вміння домовитися зі співрозмовником, донести йому свою думку, попросити про допомогу. Для цього дитина має зростати в атмосфері свободи суджень та впевненості, що її завжди вислухають. Розмовляйте з дитиною, як із рівною. Відкладіть справи на декілька хвилин, якщо дошкільня намагається щось вам розказати чи пояснити. Ці декілька хвилин щирої розмови для дошкільняти стануть ще одним уроком, який навчить, що бути уважним до іншої людини є важливим. Усім нам, дорослим, варто іноді змінити фокус і повернутися лицем до дитини, буквально присісти до її рівня і вислухати.

Пам’ятайте, що щаслива особистість розквітає в атмосфері безумовної любові та піклування. Дбайте про правильний розвиток своїх дошкільнят і не забувайте, що саме батьки є найпершими та найважливішими вчителями в житті дитини.

1. Умійте вислухати дитину завжди і всюди, не відмахуйтеся від неї, проявляйте терпіння і такт.

2. Розмовляйте з дитиною так, як ви хотіли б, щоб розмовляли з вами. Проявляйте повагу, м'якість, уникайте грубості та будьте терплячими.

3. Досягти успіху можна лише тоді, коли ви є прикладом для по­зитивного наслідування щодня.

4. Визнавайте свої помилки, не соромтеся просити вибачення за неправильні вчинки і дії, будьте справедливими в оцінюванні себе та інших.

5. Зберігайте надію дитини на виправлення. Пам'ятайте:
• покаранням ви можете зашкодити фізичному і психічному здоров'ю дитини; не приймайте рішення зопалу, будьте стриманими;
• праця не може бути покаранням;
• завжди будьте справедливими;
• не карайте із запізненням або для профілактики.

6. За жодних умов не принижуйте гідність дитини.

7. За кожен негарний учинок застосовуйте лише одне покарання.

8. Якщо є сумніви щодо справедливості обвинувачень, поговоріть із дитиною, але не карайте.

9. Малюк повинен боятися не вашого гніву і подальших дій, а того, що він завдасть комусь болю своїми словами, діями, учинками.

Мета: встановлення обмежень для дітей.

 Як ми вже говорили, часто спілкування з дитиною обмежується вказівками і заборонами. Звичайно, є багато ситуацій, коли батьки змушені встановлювати певні обмеження для своїх дітей. Особливо, якщо діти маленькі, і їх дії можуть зашкодити здоров'ю та життю. Давайте спробуємо змінити обмеження і заборони на правила поведінки.

Ваше завдання – скласти правила для дитини, не вживаючи слова «НЕ». Наприклад:

- Не можна переходити вулицю на червоне світло ( Потрібно переходити вулицю тільки тоді, коли світить зелений вогник світлофора).

- Не поспішай під час їжі. (Будемо їсти повільно)

- Не розмовляй так голосно. (Будемо розмовляти тихіше)

- Не малюй на стіні. (Малюй на папері)

- Не можна іти на вулицю роздягненим. (На вулиці холодно, потрібно одягатися)

- Не можна битися. (Коли б’ються – роблять одне-одному боляче)

- Не можна брати чужі речі без дозволу. (Перш ніж взяти чужу річ потрібно запитати дозволу)

- Не можна розкидати іграшки. (Іграшки потрібно складати на місце)

- Не можна тикати пальцем. (Якщо хочеш щось показати, скажи або покажи рукою)

-Не можна кричати в громадських місцях (В громадських місцях говоримо спокійно та тихо.)

Обговорення:

- Складно було виконати завдання?

- Є такі правила, які назвали учасники різних команд?

Правила повинні бути в кожній родині. Щоб зберегти мир в сім'ї і не провокувати конфлікти з дітьми, необхідно дотримуватися певних правил.

Рекомендації для батьків

1. Перш за все необхідно показати дитині, що батьки приймають його почуття і розуміють важливість бажань: «Я розумію твоє бажання …».

2. Потім батьки встановлюють обмеження, пояснюючи причину: «Але цього робити не можна, тому що ...».

3. Нарешті батьки пропонують дитині альтернативу, яка не викликає небажаних наслідків і одночасно дозволяє дитині реалізувати свою активність, задовольнити певні бажання. Важливо, щоб альтернатива зацікавила дитини і була певним замінником неадекватних дій.

4. Якщо і після цього дитина намагається вдаватися до дій, які можуть зашкодити йому самому або іншим, то дорослий повинен попередити його про покарання за недотримання правил.

Вправа – релаксація «Тихе озеро»

«Закрийте очі. Ви біля тихого, чудового озера. Чутно лише ваше дихання та плескіт води. Сонце яскраво світить, і це змушує почуватися краще і краще. Ви відчуваєте, як сонячні промені зігрівають вас. Ви чуєте спів пташок та цвірінькання коників. Ви спокійні. Сонце лагідно вас пестить, повітря чисте та прозоре. Ви спокійні та нерухомі. Ви почуваєтеся щасливими, вам не хочеться рухатися. Кожна клітинка вашого тіла насолоджується спокоєм та сонячним теплом. Ви вільні від злості, образ, незадоволення. Ви відпочиваєте…»