Як говорити з дитиною про війну

Поради для батьків дошкільнят

Шановні батьки!

Діти відчувають тривогу дорослих, чують розмови про війну, вибухи та небезпеку. Навіть якщо ми намагаємося не говорити про це при дитині, вона все одно може помічати зміни в поведінці дорослих.

Наше завдання — не приховувати від дитини реальність, а говорити про складні події спокійно, чесно та доступно для її віку.

 Говоріть простими словами

Дошкільняті не потрібні детальні пояснення. Достатньо короткої та зрозумілої інформації.

Можна сказати:

«Зараз у нашій країні триває війна. Через це іноді буває небезпечно. Дорослі знають правила безпеки й роблять усе можливе, щоб захистити дітей».

Не використовуйте страшні подробиці, які дитина ще не здатна осмислити.

 Дозвольте дитині ставити запитання

Дитина може запитувати одне й те саме багато разів. Це не означає, що вона не зрозуміла вашу відповідь. Часто таким способом вона намагається переконатися, що дорослий поруч і ситуація під контролем.

Вислухайте дитину та відповідайте лише на те, про що вона запитує.

Якщо ви не знаєте відповіді, можна чесно сказати:

«Я не знаю, але ми разом подумаємо, що робити».

 Дайте дитині відчуття безпеки

Найважливіше для дошкільника — відчувати поруч надійного дорослого.

Частіше говоріть:

• «Я поруч».
• «Ти можеш мені все розповісти».
• «Я подбаю про тебе».
• «Ми разом».
• «Якщо тобі страшно — скажи мені».

Обійми, спокійний голос, спільна гра та звичний режим часто допомагають дитині краще впоратися з переживаннями.

 Навчайте не страху, а правилам безпеки

Замість того щоб постійно говорити: «Це небезпечно!», навчайте конкретних дій:

«Якщо звучить сигнал тривоги — ми слухаємо дорослого й переходимо в безпечне місце».

Правила можна повторювати в ігровій формі, щоб у потрібний момент дитині було легше їх пригадати.

 Обмежуйте тривожний інформаційний фон

Не варто переглядати новини, відео з вибухами чи обговорювати страшні події у присутності дитини.

Навіть якщо дитина грається поруч і, здається, не слухає, вона може запам'ятовувати окремі слова, інтонації та образи.

Дитині потрібна інформація, а не інформаційне перевантаження.

Дозвольте дитині проживати емоції

Страх, сум, злість, плаксивість, підвищена потреба в близькості — можливі реакції на стрес.

Допомогти можуть:

малювання;
сюжетно-рольова гра;
читання казок;

музика та рухливі ігри;
розмови про почуття;
спільні прогулянки та звичні щоденні справи.

Не варто говорити: «Не бійся», «Ти вже великий/велика», «Нічого страшного».

Краще:

«Я бачу, що тобі страшно. Я поруч. Ти можеш розповісти мені про це».

Повертаємо дитині дитинство

Попри складні обставини, дитині потрібні гра, сміх, творчість, казки, друзі та маленькі радощі кожного дня.

Не потрібно позбавляти дитину можливості радіти через те, що навколо відбуваються складні події.

Гра — це не байдужість. Радість — не означає, що дитина не розуміє ситуації. Це спосіб відновлювати сили та почуватися дитиною.

 Головне правило

Дитині не потрібно знати все про війну.
Їй потрібно знати, що вона не сама.

Нехай найважливішими словами дорослого будуть:

«Я поруч.
Я тебе чую.
Ти можеш мені довіряти.
Ми разом подбаємо про нашу безпеку».

Турбота, спокій і присутність дорослого — найважливіша підтримка для дитини у складні часи.