Мінна безпека — важлива складова формування безпечної поведінки дошкільнят. Діти за своєю природою допитливі, тому можуть зацікавитися незнайомим предметом, особливо якщо він має незвичайний вигляд.

Завдання педагога — сформувати у дитини чіткий алгоритм поведінки, який легко запам’ятати:

«Не підходь — не торкайся — відійди — повідом дорослого».

Важливо пояснювати правила спокійно, без демонстрації реальних небезпечних предметів та без використання надмірно страшних зображень.

Ситуація 1. «Незнайомий предмет»

Ситуація:
Під час прогулянки дитина побачила на землі незнайомий предмет. Він здається цікавим, і дитині хочеться його розглянути ближче.

Запитання до дітей:

• Чи можна підійти до предмета?
• Чи можна взяти його до рук?
• Що потрібно зробити?

Правильна дія:
Не підходити, не торкатися, відійти на безпечну відстань і повідомити дорослого.

Запам’ятовуємо:
«Побачив незнайомий предмет — не чіпай!»

Ситуація 2. «Цікава знахідка»

Ситуація:
Дитина знайшла на землі предмет, який схожий на іграшку.

Запитання:

• Чи все, що схоже на іграшку, можна брати?
• Що робити, якщо предмет здається цікавим?
• Кому потрібно про нього розповісти?

Висновок:
Незнайомий предмет може бути небезпечним, навіть якщо він виглядає привабливо.

Правило:
«Незнайоме — не чіпаємо!»

Ситуація 3. «Друзі кличуть подивитися»

Ситуація:
Одна дитина помітила незнайомий предмет і кличе друзів:
«Ходімо подивимося!»

Запитайте:

• Чи варто йти разом із друзями?
• Як можна відповісти?
• Кому потрібно повідомити?

Можлива відповідь дитини:

«Я не піду. Це може бути небезпечно. Треба сказати дорослому».

Ситуація 4. «Предмет на узбіччі»

Ситуація:
Під час прогулянки дитина побачила незнайомий предмет біля дороги.

Запитання:

• Чи можна підійти ближче?
• Чи можна переступити через нього?
• Чи можна штовхнути його ногою?

Висновок:
Ні. Незнайомі предмети не можна торкатися, пересувати або перевіряти.

Побачив — зупинись — відійди — повідом дорослого.

Ситуація 5. «Знайшов дорослий»

Ситуація:
Дорослий побачив небезпечний або підозрілий предмет, а дитина запитує:
«А чому ми не можемо підійти?»

Педагог може відповісти:

«Тому що ми не знаємо, що це таке. Деякі предмети можуть бути небезпечними. Тому ми тримаємося подалі й повідомляємо фахівців».

Важливо не пропонувати дітям самостійно визначати, чи є предмет вибухонебезпечним.

Ситуація для рольової гри «Що робитимемо?»

Педагог показує безпечну картинку або іграшковий макет, який не є реальною копією небезпечного предмета.

Педагог:

«Уявіть, що ми гуляємо і побачили незнайомий предмет. Що робимо?»

Діти разом повторюють алгоритм:

СТОП  → НЕ ТОРКАЄМОСЯ  → ВІДХОДИМО ↩ → КАЖЕМО ДОРОСЛОМУ 

Після цього можна запропонувати дітям придумати власні приклади ситуацій.

Гра «Можна чи не можна?»

Педагог називає дію, а діти показують:

 -можна / правильно
 -не можна / небезпечно

Підійти до незнайомого предмета.
-Повідомити дорослого.
-Взяти предмет у руки.
-Відійти від небезпечного місця.
-Покликати друзів подивитися.
-Залишатися поруч із дорослим. 

 Що важливо пам’ятати педагогу?

Під час формування навичок мінної безпеки не варто:

• лякати дітей страшними історіями;
• демонструвати реальні небезпечні предмети;
• дозволяти дітям гратися макетами, які можуть сприйматися як справжні;
• пропонувати дітям визначати, чи небезпечний знайдений предмет;
• використовувати надмірно деталізовані фотографії вибухонебезпечних предметів.

Натомість важливо регулярно повторювати простий алгоритм дій у різних життєвих ситуаціях.

 Головне правило для дитини: «Побачив незнайомий предмет — не підходь, не торкайся, відійди та повідом дорослого».

Безпека починається зі знань, які дитина може легко запам’ятати й правильно застосувати.